Переїхавши до США 8 років тому, я зіштовхнулася з крахом багатьох ілюзій. Хоча до цього я неодноразово бувала в США як турист. Побутове життя і особливо харчування стали справжнім викликом.

Не знаю як ви, але я виросла на серіалах про американське життя, де навколо всі найновіші технології, а побут здається легким і привабливим. У моїх уявленнях американці бігають зранку в Центральному парку, катаються на роликах біля океану, їдять сухі сніданки і сендвічі, і при цьому всі худі та привабливі. Я звикла до того, що американські стандарти та гайдлайни беруться за основу, а медицина у США вважається ледь не взірцем доказово-превентивної. Разом з тим, багато з нас хоч раз чули про так звану “американську дієту” або “західну дієту” і її руйнівні наслідки для здоровʼя.

Виходить когнітивний дисонанс, який породжує два основні міфи-крайнощі про американський спосіб життя: всі американці одержимі здоров'ям, або ж вони їдять виключно бургери і хот-доги.

А як насправді?

Американське суспільство надзвичайно неоднорідне. Це стосується всіх аспектів життя. У США навіть у маленькому містечку можна зустріти представників різних культур і релігій, які ведуть радикально різний спосіб життя.

Проживаючи в Америці більше 8 років, я сформулювала для себе певні висновки щодо місцевого лайфстайлу та його причин. Вирішила поділитись, адже якби мені хтось 8 років тому розповів про них, моя адаптація до нового суспільства пройшла б легше.

‍Дешево та сердито

Американці – нація емігрантів. Перші покоління емігрантів часто були змушені вибудовувати свої звички на основі того, що було швидко і дешево. Через це наступні покоління часто втрачали сімейні традиції, включно з культурою харчування. Це передалося їхнім нащадкам, які звикли їсти на ходу і якнайшвидше, не приділяючи уваги якості їжі.

Крім того, вартість життя в США дуже висока, а якісна і здорова їжа недешева. Значна частина населення обирає їжу за ціною, а не якістю.

‍Всемогутність FDA

У своїх дослідженнях ми як хелс-коучі, часто звертаємось до цієї організації, але коли поживеш в Америці – розумієш, що затвердження продукту цією організацією – не панацея. Хоча FDA проводить важливі дослідження і видає корисні рекомендації, її допуск означає лише відповідність того чи іншого продукту її поточним вимогам. Вироблення нових вимог та рекомендацій може тривати роками, а іноді десятиліттями. Відповідно, перекладати відповідальність за вибір продуктів харчування на схвалення FDA я би не радила – читайте етикетки.

‍Реклама, що продасть усе

Як юрист за першою освітою, я вважаю, що цей фактор недооцінений у контексті загального добробуту. Регулювання реклами в США та Україні – суттєво відрізняється, і як на мене українське законодавство про рекламу (в купі з більш жорстким регулюванням виробництва харчових продуктів) краще сприяє обмеженню поширення неякісних чи шкідливих продуктів і послуг. У США часто можна зустріти на білборді обіцянки найкращого у світі майонезу з високопроцесованої олії чи корисного печива «орео», яке нібито з молоком.

‍Low fat. Low sugar

Коли я вперше потрапила в США у 1996 році, тренд на знежирені продукти вже був у розпалі. Для того, щоб позбутися зайвого жиру у тілі, слід уникати жиру у їжі – тоді таке припущення для багатьох американців видавалось абсолютно логічним. Зараз міф про користь знежирених продуктів вже трохи розвіявся, проте в продуктових магазинах концепції “low fat” все одно приділено багато уваги. Тут досить легко потрапити в пастку, оскільки на поличці поруч можуть стояти два продукти одного бренду, наприклад, сметана чи йогурт з цільного молока та знежирені. Логічно для споживача вважати, що обидва продукти будуть однакові за якістю і знехтувати порівнянням складу знежиреного продукту і продукту повної жирності, чи не так? Виявляється, ні. Мені довелося засвоїти цей урок на собі, купивши одного разу знежирену сметану, бо не було тієї, повної жирності, що я купую зазвичай. І ця субстанція, хоча і нагадувала за текстурою сметану, на смак виявилася жахливою. І тільки тоді я вирішила перечитати склад і побачила, що там “повний набір” загусників, солі, стабілізаторів та смакових добавок - все для того, щоб імітувати смак та текстуру звичайної сметани. Для мене це виявилося несподіванкою, бо я звикла вважати, що нежирна сметана – це та сама сметана, просто з менш жирного молока і тому інша за текстурою та густотою.

‍

Те саме іноді відбувається з продуктами “без цукру” – виробники прибирають рафінований цукор, замінюючи його різноманітними сиропами та цукрозамінниками. Два продукти одного виробника у версії з цукром та без, можуть мати дуже різні склади, бо відсутність цукру буде “компенсована” різними добавками. Іноді, навіть, імітують самі цукри. Наприклад, моя донька нещодавно принесла зі школи кленовий сироп, який отримала в школі до млинців. Незважаючи на маркування на упаковці “Maple syrup”, у складі продукту були високофруктозний кукурудзяний сироп та ароматизатор і жодного натяку на щось “кленового” походження.

Разом з тим, є маркування продуктів “unsweetened” та “no added sugar”. Це якраз те маркування, з яким найменше маніпуляцій. Воно означає, що до продукту не додавалися будь-які варіації цукрів. Як правило це буде правдою, але не виключає наявності природних цукрів з інгредієнтів продукту. На жаль, через брак освіченості в цих питаннях, споживачі часто сприймають такі маркування як синонім корисного чи низькокалорійного продукту. Тому деякі добросовісні виробники навіть роблять додаткове маркування з повідомленням, що продукт не є низькокалорійним, незважаючи на відсутність підсолоджувачів.

‍Калорійність і макронутрієнти на етикетці

У США енергетична цінність продуктів харчування розраховується не на 100 г, як в Україні, а на порцію, розмір якої визначається, по суті, виробником. При цьому виробники навчилися обманювати споживачів, занижуючи розмір порції та округлюючи кількість нутрієнтів у порції. Це створює хибне враження про вміст тих чи інших нутрієнтів у продукті (чи їх відсутність).  Для прикладу, на олії у спреї часто зазначається розмір порції в один пшик і вказується калорійність порції - 0, що створює у покупця враження низької калорійності продукту, що не відповідає дійсності. Особливо це важливо з огляду на наступний фактор.

‍Освіченість населення

Загалом американці мають низький рівень знань про харчування. Шкільні знання обмежені, а часто й недостовірні. В основу беруть концепцію MyPlate, (не плутати з My Healthy Plate Гарварду), де молоко чи фруктовий сік — необхідний напій у кожний прийом їжі. Разом з тим і ця концепція харчування набагато краща, ніж уявлення про стандартний прийом їжі середньостатистичного американця.

‍Ціна-якість

Загальнодоступні супермаркети з великим асортиментом продуктів (там, де немає свого фільтру якості продуктів) часто мають на полицях різні версії продуктів, наприклад: справжній якісний твердий сир та плавлений сир в порційній упаковці, який є високопроцесованим продуктом; свіжоспечений хліб на заквасці та білий тостовий хліб, склад якого включає в себе мільйон незрозумілих інгредієнтів; яйця від курей вільного випасу та “стандартного”; запечене індиче філе нарізане скибочками та ковбасні вироби з залишків індичок тощо. Маркування на продуктах часто не містить будь-якої інформації щодо того, чим саме ці продукти відрізняються, тоді як ціна може відрізнятися в 5-10 разів. В комплексі з рівнем освіченості населення це має, на жаль, очевидний ефект – купують більш дешеве, яке є більш обробленим продуктом.

‍Харчування дітей

Ще однією больовою точкою, особисто для мене, є підхід до дитячого харчування в США. Вибір адекватного дитячого харчування для немовлят дуже різноманітний - тут тобі і пюре з батату, і кейл з брокколі, і буряк з ожиною і різноманітні злакові суміші у вигляді каш, печива чи снеків. Але як тільки діти переходять до категорії тоддлерів, вибір їжі змінюється на 180 градусів. І досі стандартом сніданку для дітей є сухі сніданки (звичайно високо процесовані, з високим вмістом цукрів) з молоком (знову цукор) чи мафіни (стандартно щонайменше 25 г цукру на порцію), в крайньому випадку — булочка зі смаженим беконом; для дитячих свят стандартними є піца, торт та сік чи содова, дуже рідко можна ще додати курячі нагетси чи фруктову тарілку; вибір опцій у шкільній їдальні обмежується піцою, бургером, хот-догом, млинцями чи бейглом, аналогічний вибір дитячих варіантів у ресторанах, навіть дорогих. Завдяки “реформі шкільного харчування”, проведеного Мішель Обамою з метою наближення його до концепції MyPlate, дітям в школі до обіду обовʼязково дають фрукт, що добре, але ще й молоко (зниженої жирності), шоколадне знежирене молоко чи фруктовий сік. На жаль, навіть у сімʼях, де дорослі піклуються про якість свого харчування, на харчування дітей особливої уваги не звертають. Втім, останнім часом тема дитячого ожиріння та його причин обговорюється все більше, відповідно – є надія на зміни і в цьому секторі.

‍Безконтрольне вживання сапліментів

З моїх спостережень, є певне суспільне сприйняття сапліментів як панацеї, як більш надійного джерела отримання мікронутрієнтів. Кількість продуктів на ринку сапліментів зростає у геометричній прогресії. Тут ці додатки вважаються частиною харчового сегменту, відповідно регулюються не так як медикаменти і продаються буквально всюди, включаючи супермаркети та магазини на заправках. Вони отримують центральні місця на полицях, а упаковки усіяні рекламними гаслами про їх всемогутність. Крім того, дуже поширене розповсюдження сапліментів через фітнес-тренерів, коучів та нутриціологів, які отримують фінансову вигоду від їх продажу своїм клієнтам і досить часто підживлюють думку про те, що сапліменти необхідні для здорового способу життя. Наче це легше та надійніше, ніж повноцінне харчування. Деякі бренди виділяють значні бюджети на маркетинг і досить легко можуть заволодіти увагою аудиторії, яка все ще чекає на магічну пігулку. Щодо якості і ефективності таких препаратів варто говорити окремо.

Відповіді на типові питання про харчування та здоровий спосіб життя в Америці

• Чи можна жити в США і вести здоровий спосіб життя?

Так, звичайно. Вибір продуктів гарної якості є, і досить непоганий. Безліч локальних ферм продають свою продукцію. Можна оформити підписку на доставку овочів з ферми впродовж сезону. Існує безліч невеликих брендів, які фокусуються на виробництві справді гарної і смачної їжі і їх асортимент щороку зростає. Наприклад, тут можна знайти хумус у безлічі варіацій: з буряком, з лимоном, з хріном, з халапеньо, з перцем, з часником, з нуту, з мигдалю, чи ще з чогось. Такі приклади можна навести по будь-якій групі товарів. Виробники у боротьбі за увагу покупця змагаються не лише в асортименті, але й в якості інгредієнтів та екологічності виробничого процесу. Дуже класна тенденція як на мене.

• Чи складно уникнути солодких напоїв, коли живеш в США?

Не складно, якщо ставиш собі за мету їх уникати. Також, якщо розумієш, де можуть ховатися цукри. У всіх закладах харчування одразу подають воду на стіл, тобто напій замовляти необовʼязково. У кавʼярнях завжди можна придбати чорну каву, а іноді навіть холодний чай без додавання цукру. Проте вибір різноманітних цукрових різнокольорових напоїв дійсно великий і вони завжди на виду. Також, культура споживання кави на ходу в комплексі з різноманіттям кавових напоїв з сиропами, які продаються величезними стаканами по 400-600 мл дуже “псує статистику” і, на жаль, більшість не сприймає ці напої як джерело цукру, бо “це ж просто кава”.

• Чи справді овочі не смачні?

Будемо відверті, такі помідори чи абрикоси, як в Україні, тут знайти справді важко, але по-перше – все ж таки вони іноді трапляються. По-друге, в гарних супермаркетах та на фермах загалом реально купити смачні фрукти та овочі.  

• Чи дорого купувати овочі?

По-різному, залежить від того, де купувати. Існують фермерські магазини, де ціни на овочі, фрукти та зелень більш доступні (для середніх американських цін навіть дешеві), в мережевих магазинах, які спеціалізуються на продуктах високої якості - дорожче, але і якість відповідна - якраз там більше шансів купити “пластмасові” помідори. Загалом придбати продуктову овочеву корзину досить доступно (в рамках американських цін).

• Чи дорого купувати мʼясо? Чи смачне воно?  

Так само як і з овочами. Є різне і за якістю, і за смаком, і за цінами. За смаком мʼясо відрізняється від українського, наприклад, свинина на смак геть інша. Що стосується ціни, то якісне мʼясо дороге, так само яйця і молочні продукти. Через особливості регулювання вигодовування тварин, мʼясо та яйця краще купувати хоча б вільного випасу, а молочні продукти - органічні, що значно дорожче звичайних продуктів у цих групах. Тут окреме місце займають ферми і дуже класно, коли десь недалеко знайдеться така. Фермерське мʼясо однозначно смачніше і може навіть виявитися дешевшим за мʼясо із супермаркету. До того ж, на фермі можна купити різноманітні субпродукти та менш поширені види мʼяса, зокрема мʼясо кролика чи бізона.

• Чи можна просити в кафе не класти соус і картоплю фрі?

Ресторанний бізнес в Америці – це тема окремої розповіді, але загалом сфера обслуговування тут досить клієнтоорієнтована. Вам погодяться замінити картоплю-фрі салатом та принести соус окремо до страви. Головне, щоб у кафе був хоч якийсь салат чи овоч, бо основу їжі у місцях загального користування становить щось, що смажене у фритюрі, і в таких кафе салату чи свіжих овочів просто може не знайтися. Саме тому я раджу всім уважно ставитися до вибору кафе та ресторанів і вивчати їх меню наперед, щоб упевнитися у тому, що там буде щось нормальне, щоб поїсти.

• Чи можна купити рибу?

Вибір риби та морепродуктів, особливо у спеціалізованих магазинах – величезний. Можна купити практично все. За ціною риба подібна до мʼяса. У більшості гарних продуктових магазинів є великий асортимент замороженої риби та морепродуктів (гарної якості), а також напівфабрикатів з риби.

• Чи можна купити крупи і бобові?

Вибір круп та бобових великий і різноманітний. Оскільки присутнє змішування культур, то тут практично не існує “екзотичних” круп та бобових. Майже в будь-якому магазині є нут, кіноа, вівсянка (у різних формах), різні види рису, фарро, перловка тощо. Єдине що знайти важко - це гречка. За нею доведеться їхати у спеціальний “міжнародний” магазин.

‍

‍Мій оптимізм про життя в США

Попри описане вище, я бачу кілька позитивних тенденцій.

1. Асортимент кращої за якістю їжі на полицях супермаркетів щороку збільшується. Деякі мережі супермаркетів та доставки їжі (зокрема Whole Foods, Trader Joe`s, Thrive Market) впроваджують додаткові обмеження щодо продуктів, що можуть потрапити до них на полиці, відсіюючі деякі інгредієнти, які потенційно становлять ризик для здоровʼя.
2. Зростає зацікавленість людей у здоровому способі життя та правильному харчуванні. За 8 років це помітно.
3. Розвивається сектор маленьких локальних виробників, які створюють крафтові продукти харчування (і до речі, не тільки для людей, а й для домашніх улюбленців) і вони легко отримують місця на полицях супермаркетів.
4. Бренди, які дозволяють собі недобросовісну рекламу, дуже швидко відкриваються і споживачі, які потенційно могли постраждати, отримують реальні можливості компенсації, щонайменше вартості придбаного товару (навіть без чеку та заяви з номером паспорту). Це можливо, в тому числі, завдяки зростанню обізнаності населення.
5. Росте культура споживання їжі, цікавість до різних культур та традиційних страв різних народів. Полиці у супермаркетах, відведені під цільнозерновий хліб та хліб на заквасці збільшуються, а звичний американський білий “тостовий” хліб останнім часом можна зустріти скоріше у великих маркетах типу Walmart.
6. Росте і кількість студій для занять фізичною активністю (а отже є попит!) та розуміння про важливість активності для здоровʼя і довголіття.  
7. Щороку зʼявляється все більше нових та цікавих книг на тему здоровʼя, харчування а також науково-популярних фільмів, що не дає темі здорового способу життя втратити увагу американців.

‍